Трихофітія у собак: причини і лікування | що робити

Трихофітія у собак настільки часте явище, що кожен заводчик обов’язково повинен знати його причини та основні принципи лікування, адже захворювання небезпечно не тільки для тварин, але і для людини.

До складнощів лікування відноситься те, що хвороба виявляє себе не одразу, а приблизно через 2 тижні. До цього запідозрити ураження Тріхофітоном практично неможливо, адже на ранніх стадіях захворювання може проявлятися лише у зміні поведінки собаки.

Симптоми

Під час інкубаційного періоду тварина починає свербіти. Перше, що підозрюють господарі, – зараження блохами. Поспостерігавши за вихованцем, можна відразу припустити лишай: собака буде свербіти в одному місці. Перша стадія – поява почервоніння і припухлості. Як правило, висипань спочатку не буває. Просто червона пляма, яке часто плутають зі звичайним дерматитом і намагаються виявити алерген.

З проростанням міцелію в шкірних покривах збільшується концентрація токсичних продуктів життєдіяльності паразита, у результаті чого починає руйнуватися верхній шар епідермісу. І тут хвороба стає видно неозброєним оком. На цій стадії шкіра починає лущитися, а свербіж посилюється. Остання стадія – випадання вовни на місці ураження. На тілі собаки з’являється облысевшее червоне пляма з стирчать на ньому пеньками волосків, за що хвороба і одержала назву «стригучий лишай». При первинному зараженні пляма невеликий, округлої форми з чіткими краями. Шкіра в його середині зморщена і дуже суха, колір найчастіше сіруватий, що дуже помітно на тлі яскраво-червоної облямівки.

Поодинокі вогнища ураження локалізуються на лапах, голові, шиї, біля основи хвоста, при поширенні грибка плями з’являються на морді, животі і навіть в підставі зростання кігтів. Більш небезпечно для тваринного вторинне ураження епідермісу. Чим сильніше виявляє себе хворобу, тим більше стає свербіж, в результаті чого собака сама травмує верхній шар епідермісу – сприятливого середовища для розростання міцелію.

Якщо тварину не лікувати, то дрібні вогнища позбавляючи зливаються, покриваючи великі ділянки тіла. На місці первинних плям утворюються струпи, які при розтині перероджуються у виразку. Подальше ігнорування проблеми призводить до піодермії, до гнійного запалення шкірних покривів. Собака стає в’ялою, у неї пропадає апетит, підвищується температура тіла, а при здачі аналізів у крові виявляється підвищена кількість лейкоцитів.

Читайте також:  Корм для собак Зооринг: ціна відгуки, склад

Діагностика та лікування

Запідозривши хвороба, слід звернутися до ветеринара. Трихофітія у собак діагностується кількома способами:

  • дослідження зразків епідермісу і волосяного покриву під мікроскопом;
  • просвічування вогнища поразки «чорним світлом» під лампою Вуда;
  • высевание біоматеріалу в живильне середовище. Зазвичай саме цей спосіб дає 100% результат.

Після постановки діагнозу слід негайно почати лікування. Процес цей тривалий. Що точно не можна робити – намагатися самостійно позбутися від червоних плям. Для початку треба вистригти шерсть у зоні ураження, навіть якщо вже і почався процес випадання волосків. Чим ретельніше буде очищена ранка, тим легше її обробляти. Зістрижене волосся спалюють з метою попередження розповсюдження хвороби.

41e65b6ad0ba51e6f6edfa077281b1a7 Трихофітія у собак: причини і лікування | що робити

Для розм’якшення кірочок використовують перекис водню. Другий крок – обробка антисептиком, для чого можна взяти звичайний хлоргексидин. Але це тільки перші заходи, що полегшують стан в уражених зонах. Трихофітія – грибкове захворювання, тому без спеціальних препаратів не обійтися.

Для боротьби з грибком застосовують ліки у вигляді мазей, таблеток і вакцин. Також в терапії обов’язково використовують препарати на основі йоду, який грибки просто не переносять. Два найпоширеніших протигрибкових кошти – Ітраконазол та Гризеофульвін, також з успіхом застосовується Ністатин і Кетоконазол.

При невеликому ураженні шкіри і при відсутності генералізованих ділянок препарати використовують у формі мазі, при ускладненнях застосовують їх перорально, а також купають тварина зі спеціальним шампунем, що містить кетоконазол.

Гризеофульвін – антибіотик, що руйнує клітинну мембрану грибка. При застосуванні його всередину необхідно забезпечити собаку повноцінним харчуванням. У раціоні обов’язково має бути жирна їжа, так як препарат впливає на слизову шлунка. Мінус гризеофульвіну – неможливість лікування вагітних сук, а також вікових тварин з порушенням функції нирок. Обов’язкова умова – дотримання рекомендацій лікаря, інакше під час терапії може з’явитися нудота і діарея.

Читайте також:  Премікси для свиней: ТОП кращих преміксів, їх склад і характеристика, особливості і правила годівлі, відео

Більш безпечним вважається Інтраконазол, який не руйнує, а блокує поширення міцелію, що в комплексній терапії дає хороший ефект. Цей препарат менш токсичний і викликає менше побічних явищ.

ed6e03a59c63e9e0205972750ae4bbdc Трихофітія у собак: причини і лікування | що робити

Часто ветеринари для лікування трихофітії використовують мазі на основі сірки. Ними обробляють уражені ділянки шкіри, ретельно стежачи за тим, щоб собака не вилизували себе. Плюс до цього радять збільшити кількість купань. Зручність мазей на основі сірки проявляється в тому, що завжди видно оброблені ділянки шкіри, адже сірковмісні препарати мають жовтуватий відтінок.

Успішно застосовуються вакцини проти трихофітії. Їх можна вводити як для профілактики, так і безпосередньо під час лікування. Найпопулярніші препарати – Вакдерм, Микродерм і Поливак. Їх мінус – неможливість використання під час ускладнень, отриманих при даному захворюванні. Також слід пам’ятати, що нерідко після введення препарату симптоми трихофітії посилюються, але через деякий час проходять: це свідчить про правильної реакції організму тварини на лікування.

Щоб захистити вихованця від зараження грибком Тріхофітоном, необхідно приділяти особливу увагу підвищенню імунітету тварини, а також стежити за гігієною собаки і обмежувати її контакт з бездомними псами.

Подобається? Поділіться з друзями:
Корисні поради на кожен день
Залишити відповідь