Анорексія стала справжньою «хворобою» XXI століття. Її провокують не тільки фізіологічні, але й психологічні, а також нервові розлади. У гонитві за стрункою фігурою найбільш часто страждають цією недугою підлітки у віці від 12 років. Чому виникає хвороба анорексія у дівчинки, покаже своєчасна діагностика. Саме ж лікування буде залежати від форми захворювання.
Зміст
- 1 Що це?
- 2 Причини
- 3 Симптоми
- 4 Наслідки
- 5 Діагностика
- 6 Лікування
- 6.1 Медикаментозне
- 6.2 Психологічний
- 7 Профілактика
Що це?
Анорексія являє собою часткова або повна відмова від їжі. Вона також виникає внаслідок комплексного впливу таких факторів:
- міжособистісних;
- культурних;
- біологічних.
Захворювання відносять до категорії психічних розладів. Існує п’ять форм анорексії, у кожної з яких є свої особливості:
У сучасному суспільстві худоба стає буквально культом. Молоді дівчата прагнуть бути схожими на струнких супермоделей. Додати до цього кардинальну перебудову організму в період дозрівання у дівчаток і бажання привернути увагу протилежної статі, як виникають ідеальні умови для анорексії.
Важливо! Анорексія показує високий рівень смертності, від якого гине до 25% від загального числа хворих.
Причини
Анорексія може спіткати не лише дівчаток в підлітковому віці, але і немовлят. Причинами цього стають порушення живлення:
До причин стрімкого виснаження та худорлявості також відносять ряд захворювань ШКТ:
- виразка;
- панкреатит;
- гастрит.
Такі хвороби супроводжує біль. У свідомості дорослого і дитини формується зв’язок між прийомом їжі і больовими відчуттями в животі. Виникає захисна реакція організму — небажання снідати, обідати і вечеряти.
По механізму виникнення анорексію можна розділити на:
Важливо! У дошкільному і шкільному віці досить часто анорексію провокують стреси всередині сім’ї: розлучення батьків, конфлікти на ґрунті поганої успішності і т. д.
Досить часто стає причиною анорексії:
- синдром Каннера;
- курс прийому лікарських засобів, «підривають» роботу ЦНС (інгібітори, «Диданозин», «Абакавір» та ін);
- прийом наркотичних і седативних засобів (кофеїн, амфетаміни та інші);
- обезофобия (страх розтовстіти);
- занижена самооцінка;
- цукровий діабет або анемія;
- імунологічні та гормональні порушення.
У процесі розвитку анорексії центри головного мозку пригнічуються з-за нестачі поживних речовин. В кінцевому підсумку, організм «відмовляється» вимагати необхідні мінерали і вітаміни, а хвороба прогресує.
Різке скорочення споживання їжі веде до кардинальних змін обмінних процесів. Від цього знижується рівень інсуліну і жовчних кислот в організмі.
Симптоми
На тлі анорексії часто виникає ентероколіт і гастрит, симптоми депресії та безсоння.
У дівчаток у віці від 12 років найчастіше проявляється нервова анорексія, яку характеризують наступні етапи:
Симптомами анорексії вважаються:
Симптоми анорексії у різному віці дещо відрізняються. Так у немовлят помітити перші ознаки захворювання можна за наступними факторами:
Діти дошкільного віку також можуть отримати таку небезпечну недугу. З абсолютно здорових дітей вони можуть перетворитися на виснажених, слабих і психологічно травмованих пацієнтів. Першими ознаками захворювання у віці від 4 років служать:
- запаморочення;
- алергічна висипка або свербіж шкіри;
- запор або діарея.
Запідозрити анорексію в цьому віці досить просто, особливо, якщо дитина відмовляється навіть від своїх улюблених страв.
У віці від 7 до 24 років основними симптомами хвороби стає:
- порушення харчового рефлексу;
- стрімка втрата ваги;
- бажання викликати блювоту після кожного прийому їжі;
- моментальне перевтома при фізичних навантаженнях.
Якщо дитина довго відмовляється від їжі, з часом у нього спостерігається ряд фізіологічних змін:
- дистрофія, в тому числі, внутрішніх органів;
- крайнє виснаження організму із зміною фізіологічних процесів і психічного стану хворого (кахексія);
- сповільнений серцевий ритм, при якому частота серцевих скорочується до 40 ударів (брадикардія);
- блідість і сухість шкіри;
- гіпотермія або підвищена чутливість організму до перепадів температури;
- поява набряків на тілі;
- психопатія;
- порушення водно-сольового обміну.
У більшості дівчаток-підлітків розвивається нервова анорексія, основним симптомом якої стає психологічний дискомфорт після їжі. Вони фанатично підраховують з’їдені калорії і прагнуть до підвищеному фізичному навантаженні.
Наслідки
Це захворювання спричиняє за собою ряд ускладнень:
- аритмія;
- гіпотиреоз;
- гіповітаміноз;
- безпліддя;
- зневоднення;
- порушення роботи багатьох внутрішніх органів;
- летальний результат.
При виснаженні організму страждають практично всі функції і органи людини:
Діагностика
Перш ніж призначати лікування анорексії, необхідно ретельне обстеження хворого. Лікар обов’язково проводить опитування пацієнта. Щоб підтвердити діагноз, спеціаліста будуть цікавити наступні ознаки:
- знижений вага тіла, більш ніж на 15% від ідеальної маси;
- частота уникнення прийому їжі;
- проведення таких маніпуляцій, як штучна блювота, прийом проносних, діуретиків;
- присутність у свідомості пацієнта нав’язливої ідеї про повноті.
Лікар також призначає проведення аналізів при анорексії, щоб побачити загальну картину стану організму:
- аналіз крові (при анорексії цукор становить менше 3.3 ммоль/л);
- аналіз на гормони щитовидки;
- комп’ютерна томографія мозку.
Дівчаткам при підозрі на анорексію також необхідно пройти огляд у гінеколога.
Лікування
При відмові від їжі провокується глибоке патологічне порушення гомеостазу. З’являються симптоми не тільки виснаження, але і гострої серцевої недостатності. Першою допомогою в такому випадку стає:
- корекція іонного та водно-електролітного балансу;
- прийом мінеральних і вітамінних комплексів;
- складання калорійного харчування;
- парентеральне введення поживних речовин.
Всі ці методи допомагають підтримати тільки фізичний стан хворого, однак причину анорексії не лікують. При відновленні нормальної маси тіла і обміну речовин, важливо паралельно проводити психотерапію.
Рада! Ранній початок терапії дасть шанс на повне одужання.
Загальне лікування анорексії зводиться до таких методів, як:
- медикаментозна терапія;
- психотерапія;
- фізіотерапевтичне лікування;
- гормонотерапія (в окремих випадках).
Як правило, лікування проводиться в домашніх умовах з дотриманням всіх рекомендацій лікарів. Однак у важких випадках хворому необхідний стаціонар. Основним завданням лікування є покращення соматичного стану та повернення нормальної маси тіла.
Важливо! У період лікування пацієнту важлива турбота і підтримка близьких. Необхідно будь-яким способом заохочувати повернення хворого до колишньої масі тіла, але уникати солодощів.
Медикаментозне
Нормалізація функцій внутрішніх органів, збільшення маси тіла і зниження нервового збудження — основні завдання медикаментозного лікування. Підбором ліків повинні займатися різнопрофільні лікарі: кардіологи, ендокринологи і гастроентерологи.
Лікування медикаментами тривати протягом місяця. В цей час пацієнт повинен дотримуватися постільного режиму, мінімум фізичних навантажень. Важливу роль у відновленні відіграє правильна дієта. В залежності від маси тіла і особливостей організму призначається курс дієтичного харчування 500 калорій, які розбиваються на 6 порцій. Їжа повинна бути:
- легкоусвояемая;
- висококалорійна;
- переважно рідка або напіврідка;
- тепла.
За місяць аноректик повинен набрати до 4-6 кг ваги.
Важливо! Перегодовувати хворого анорексією вкрай небезпечно. Різке збільшення калорійності може призвести до перевантаження шлунково-кишкового тракту.
Для того, щоб уникнути штучну блювоту і подолати відмова від їжі, призначається:
- підшкірне введення атропіну;
- внутрішньом’язове введення інсуліну (доза 4 од.);
- внутрішньовенні ін’єкції 40% розчину глюкози та інсуліну.
Щодня пацієнт повинен випивати не менше 2 л рідини, включаючи трав’яні чаї.
Психологічний
Це складний етап у лікуванні анорексії. Не так вже й просто переконати пацієнта в тому, що у нього немає дефектів зовнішності. У цей період з’являється необхідність у пошуку професійного фахівця психотерапевта. Основними завданнями лікаря при лікуванні анорексії стають:
- виправлення «харчового поведінки»;
- проведення поведінкової психотерапії;
- сімейна терапія (складання рольових сюжетів в сім’ї та налагодження діалогу з батьками, однолітками тощо);
- аналіз конфліктів (сімейних, соціальних, міжособистісних);
- пошук мотивуючих факторів;
- проведення спеціальних вправ, щоб вирішити психосоціальні питання;
- навчання методикам розслаблення.
Психологічне лікування триває до 9 тижнів. До нього часто додають заспокійливі, начебто седуксену, тазепама. Іноді фахівці вдаються також до гіпнозу. Як тільки почалися позитивні зрушення у лікуванні анорексії, хворого поступово переводять у звичайний режим харчування і проводять профілактичні заходи.
Профілактика
Якщо батьки виховують в дитині правильне ставлення до харчування з самого народження, то це гарантія того, що їх чадо ніколи не зіткнеться з таким небезпечним захворюванням. Найчастіше профілактичні дії зводяться до регулярного медогляду педіатром, неврологом та ін.
Важливу роль грає:
- збалансоване харчування, дотримання графіку прийому їжі;
- виняток нераціональних і небезпечних для життя дієт;
- комфортна обстановка в сім’ї, в школі, в компанії друзів;
- привчання до корисним фізичним навантаженням;
- формування правильного ставлення до їжі і власної зовнішності.
На сьогодні анорексія для підлітків стає одним з найбільш небезпечних і важко виліковних захворювань. У дівчаток вона спостерігається в 10 разів частіше, ніж у хлопчиків.