Анорексія: що це за хвороба у дівчинки, перші ознаки у жінок, як її лікувати, фото до і після

Анорексія стала справжньою «хворобою» XXI століття. Її провокують не тільки фізіологічні, але й психологічні, а також нервові розлади. У гонитві за стрункою фігурою найбільш часто страждають цією недугою підлітки у віці від 12 років. Чому виникає хвороба анорексія у дівчинки, покаже своєчасна діагностика. Саме ж лікування буде залежати від форми захворювання.

Зміст

1 Що це?
2 Причини
3 Симптоми
4 Наслідки
5 Діагностика
6 Лікування
- 6.1 Медикаментозне
- 6.2 Психологічний
7 Профілактика

Зміст

Що це?

Анорексія являє собою часткова або повна відмова від їжі. Вона також виникає внаслідок комплексного впливу таких факторів:

міжособистісних;
культурних;
біологічних.

Захворювання відносять до категорії психічних розладів. Існує п’ять форм анорексії, у кожної з яких є свої особливості:

Первинна дитяча. Даний тип захворювання пов’язують зі збоями гормонального фону, проблемами з легкими, травною системою. Досить часто до первинної анорексії призводить онкологія.

Неврогенна. В даному випадку жертва анорексії свідомо відмовляється від їжі із-за панічного страху повноти та іншої неадекватної оцінки власної зовнішності.

Психічна. Спровокувати психічну анорексію може прийом психотропних засобів, наркотиків і алкоголю. У хворого зникає відчуття голоду внаслідок розладу психіки.

Лікарська. Стрімко прибрати «сантиметри на талії» може підвищена доза лікарських препаратів, начебто антидепресантів та психостимуляторів.

Нервова. Вченими доведено, що при сильному стресі, організм сам блокує бажання є. Від цього навіть зменшується маса мозку, що призводить до небажаних наслідків і тривалого лікування.

У сучасному суспільстві худоба стає буквально культом. Молоді дівчата прагнуть бути схожими на струнких супермоделей. Додати до цього кардинальну перебудову організму в період дозрівання у дівчаток і бажання привернути увагу протилежної статі, як виникають ідеальні умови для анорексії.

Важливо! Анорексія показує високий рівень смертності, від якого гине до 25% від загального числа хворих.

Причини

Анорексія може спіткати не лише дівчаток в підлітковому віці, але і немовлят. Причинами цього стають порушення живлення:

Насильне годування. «Ложечка за маму, ложечку за тата…» приводять у майбутньому до розладу обміну речовин і, як наслідок, до ожиріння або анорексії.

Перекуси. Порушення графіка в харчуванні, а також меню з сухариків, чіпсів, напівфабрикатів та іншої не корисної їжі формують не правильну «культуру харчування». Дитина з віком звикає їсти шкідливу їжу і не сприймає продукти з набором цінних речовин.

Ненормований графік годування. Щоб в дітей вироблявся харчовий рефлекс, важливо здійснювати годування строго «за годинником» з самого народження.

До причин стрімкого виснаження та худорлявості також відносять ряд захворювань ШКТ:

виразка;
панкреатит;
гастрит.

Такі хвороби супроводжує біль. У свідомості дорослого і дитини формується зв’язок між прийомом їжі і больовими відчуттями в животі. Виникає захисна реакція організму — небажання снідати, обідати і вечеряти.

По механізму виникнення анорексію можна розділити на:

Невротичну. Провокатором захворювання стають негативні емоції (сварка з батьками, погана успішність у школі, відсутність взаємних почуттів з боку протилежної статі).

Нейродинамічну. У корі мозку є особливий нервовий центр, який відповідає за апетит. Його можуть пригнічувати будь-які больові подразники.

Нервово-психічна. Психологічні розлади впливають на відмову від їжі. До них відноситься депресія, шизофренія і синдром нав’язливого стану.

Важливо! У дошкільному і шкільному віці досить часто анорексію провокують стреси всередині сім’ї: розлучення батьків, конфлікти на ґрунті поганої успішності і т. д.

Досить часто стає причиною анорексії:

синдром Каннера;
курс прийому лікарських засобів, «підривають» роботу ЦНС (інгібітори, «Диданозин», «Абакавір» та ін);
прийом наркотичних і седативних засобів (кофеїн, амфетаміни та інші);
обезофобия (страх розтовстіти);
занижена самооцінка;
цукровий діабет або анемія;
імунологічні та гормональні порушення.

У процесі розвитку анорексії центри головного мозку пригнічуються з-за нестачі поживних речовин. В кінцевому підсумку, організм «відмовляється» вимагати необхідні мінерали і вітаміни, а хвороба прогресує.

Різке скорочення споживання їжі веде до кардинальних змін обмінних процесів. Від цього знижується рівень інсуліну і жовчних кислот в організмі.

Симптоми

На тлі анорексії часто виникає ентероколіт і гастрит, симптоми депресії та безсоння.

У дівчаток у віці від 12 років найчастіше проявляється нервова анорексія, яку характеризують наступні етапи:

Ініціальний. Протягом 4-х років у підлітка формується синдром дисморфомании. Багато дівчинки, піддалися «бичу худорлявості», бажанням мати зовнішність Барбі, вважають, що вони не відповідають ідеалу. Виснажливі дієти без лікарської консультації ведуть до небажаних наслідків.

Аноректический. Дівчатка приймаються активно коригувати зовнішність. Вони вважають, що схуднення — єдиний шлях для досягнення внутрішньої гармонії. У більш старшому віці вони вдаються до таких методів схуднення, як штучне викликання блювоти і прийом проносних. Побічними ефектами таких способів схуднення є тахікардія і втрата свідомості.

Кахектический. На цьому етапі розвивається адинамія, що супроводжується слабкістю в м’язах і різким занепадом сил.

Редукція. У цей час необхідний контроль лікаря за пацієнтом. Якщо у хворого відбувається необхідна надбавка у вазі, то депресивний стан може тільки посилитися.

Симптомами анорексії вважаються:

Припинення менструацій. Протягом 3 і більше циклів поспіль у дівчинки не з’являються місячні або серйозно цикл збивається.

Зміна «настрою» в раціоні харчування. З’являється почуття відрази до їжі, яке змінюється нападом булімії (вживання великого об’єму їжі з подальшою штучно викликаної блювотою).

«Симптом дзеркала». Хвора на анорексію дівчинка постійно розглядає себе в дзеркалі, вишукуючи недоліки фігури і своєї статури.

Збій ментальних функцій. При такому серйозному захворюванні у пацієнта спостерігається неуважність уваги і зниження інтелекту.

Симптоми анорексії у різному віці дещо відрізняються. Так у немовлят помітити перші ознаки захворювання можна за наступними факторами:

Диспетический. Малюк незадоволений процесом їжі, постійно вередує і турбується.

Регургитационный. У період годування безпричинно спрацьовує рефлекс зригування, однак симптоми якого-небудь захворювання ШКТ відсутні.

Діти дошкільного віку також можуть отримати таку небезпечну недугу. З абсолютно здорових дітей вони можуть перетворитися на виснажених, слабих і психологічно травмованих пацієнтів. Першими ознаками захворювання у віці від 4 років служать:

запаморочення;
алергічна висипка або свербіж шкіри;
запор або діарея.

Запідозрити анорексію в цьому віці досить просто, особливо, якщо дитина відмовляється навіть від своїх улюблених страв.

У віці від 7 до 24 років основними симптомами хвороби стає:

порушення харчового рефлексу;
стрімка втрата ваги;
бажання викликати блювоту після кожного прийому їжі;
моментальне перевтома при фізичних навантаженнях.

Якщо дитина довго відмовляється від їжі, з часом у нього спостерігається ряд фізіологічних змін:

дистрофія, в тому числі, внутрішніх органів;
крайнє виснаження організму із зміною фізіологічних процесів і психічного стану хворого (кахексія);
сповільнений серцевий ритм, при якому частота серцевих скорочується до 40 ударів (брадикардія);
блідість і сухість шкіри;
гіпотермія або підвищена чутливість організму до перепадів температури;
поява набряків на тілі;
психопатія;
порушення водно-сольового обміну.

У більшості дівчаток-підлітків розвивається нервова анорексія, основним симптомом якої стає психологічний дискомфорт після їжі. Вони фанатично підраховують з’їдені калорії і прагнуть до підвищеному фізичному навантаженні.

Наслідки

Це захворювання спричиняє за собою ряд ускладнень:

аритмія;
гіпотиреоз;
гіповітаміноз;
безпліддя;
зневоднення;
порушення роботи багатьох внутрішніх органів;
летальний результат.

При виснаженні організму страждають практично всі функції і органи людини:

Серце. Від добровільного голодування сповільнюється кровообіг, знижується кров’яний тиск. В результаті, з’являються збої електролітного балансу, що позначається на роботі серцевого м’яза. Аритмії і зупинка серця — найбільш небезпечні наслідки при анорексії.

Травлення. При відсутності поживних речовин (мінералів і вітамінів), організм починає «економити енергію. Внаслідок цього уповільнюються процеси травлення, спостерігається здуття живота, запори.

Гормони. При захворюванні анорексією рівень гормонів стресу зростає, а щитовидної залози — падає. В меншій кількості виробляються естроген і дегідроепіандростерон. Ускладненнями цього стає безпліддя, відсутність менструального циклу без можливості відновити його.

Кістковий апарат. Кісткова маса починає зменшуватися з-за низького рівня кальцію в організмі. Може розвинутися остеопороз без можливості відновлення втраченої кісткової маси.

Головний мозок. З-за анорексії колосальні наслідки отримує нервова система. У період хвороби падає активність мозку, пошкоджуються нерви, виникають судоми і розлад розумового процесу.

Діагностика

Перш ніж призначати лікування анорексії, необхідно ретельне обстеження хворого. Лікар обов’язково проводить опитування пацієнта. Щоб підтвердити діагноз, спеціаліста будуть цікавити наступні ознаки:

знижений вага тіла, більш ніж на 15% від ідеальної маси;
частота уникнення прийому їжі;
проведення таких маніпуляцій, як штучна блювота, прийом проносних, діуретиків;
присутність у свідомості пацієнта нав’язливої ідеї про повноті.

Лікар також призначає проведення аналізів при анорексії, щоб побачити загальну картину стану організму:

аналіз крові (при анорексії цукор становить менше 3.3 ммоль/л);
аналіз на гормони щитовидки;
комп’ютерна томографія мозку.

Дівчаткам при підозрі на анорексію також необхідно пройти огляд у гінеколога.

Лікування

При відмові від їжі провокується глибоке патологічне порушення гомеостазу. З’являються симптоми не тільки виснаження, але і гострої серцевої недостатності. Першою допомогою в такому випадку стає:

корекція іонного та водно-електролітного балансу;
прийом мінеральних і вітамінних комплексів;
складання калорійного харчування;
парентеральне введення поживних речовин.

Всі ці методи допомагають підтримати тільки фізичний стан хворого, однак причину анорексії не лікують. При відновленні нормальної маси тіла і обміну речовин, важливо паралельно проводити психотерапію.

Рада! Ранній початок терапії дасть шанс на повне одужання.

Загальне лікування анорексії зводиться до таких методів, як:

медикаментозна терапія;
психотерапія;
фізіотерапевтичне лікування;
гормонотерапія (в окремих випадках).

Як правило, лікування проводиться в домашніх умовах з дотриманням всіх рекомендацій лікарів. Однак у важких випадках хворому необхідний стаціонар. Основним завданням лікування є покращення соматичного стану та повернення нормальної маси тіла.

Важливо! У період лікування пацієнту важлива турбота і підтримка близьких. Необхідно будь-яким способом заохочувати повернення хворого до колишньої масі тіла, але уникати солодощів.

Медикаментозне

Нормалізація функцій внутрішніх органів, збільшення маси тіла і зниження нервового збудження — основні завдання медикаментозного лікування. Підбором ліків повинні займатися різнопрофільні лікарі: кардіологи, ендокринологи і гастроентерологи.

Лікування медикаментами тривати протягом місяця. В цей час пацієнт повинен дотримуватися постільного режиму, мінімум фізичних навантажень. Важливу роль у відновленні відіграє правильна дієта. В залежності від маси тіла і особливостей організму призначається курс дієтичного харчування 500 калорій, які розбиваються на 6 порцій. Їжа повинна бути:

легкоусвояемая;
висококалорійна;
переважно рідка або напіврідка;
тепла.

За місяць аноректик повинен набрати до 4-6 кг ваги.

Важливо! Перегодовувати хворого анорексією вкрай небезпечно. Різке збільшення калорійності може призвести до перевантаження шлунково-кишкового тракту.

Для того, щоб уникнути штучну блювоту і подолати відмова від їжі, призначається:

підшкірне введення атропіну;
внутрішньом’язове введення інсуліну (доза 4 од.);
внутрішньовенні ін’єкції 40% розчину глюкози та інсуліну.

Щодня пацієнт повинен випивати не менше 2 л рідини, включаючи трав’яні чаї.

Психологічний

Це складний етап у лікуванні анорексії. Не так вже й просто переконати пацієнта в тому, що у нього немає дефектів зовнішності. У цей період з’являється необхідність у пошуку професійного фахівця психотерапевта. Основними завданнями лікаря при лікуванні анорексії стають:

виправлення «харчового поведінки»;
проведення поведінкової психотерапії;
сімейна терапія (складання рольових сюжетів в сім’ї та налагодження діалогу з батьками, однолітками тощо);
аналіз конфліктів (сімейних, соціальних, міжособистісних);
пошук мотивуючих факторів;
проведення спеціальних вправ, щоб вирішити психосоціальні питання;
навчання методикам розслаблення.

Психологічне лікування триває до 9 тижнів. До нього часто додають заспокійливі, начебто седуксену, тазепама. Іноді фахівці вдаються також до гіпнозу. Як тільки почалися позитивні зрушення у лікуванні анорексії, хворого поступово переводять у звичайний режим харчування і проводять профілактичні заходи.

Профілактика

Якщо батьки виховують в дитині правильне ставлення до харчування з самого народження, то це гарантія того, що їх чадо ніколи не зіткнеться з таким небезпечним захворюванням. Найчастіше профілактичні дії зводяться до регулярного медогляду педіатром, неврологом та ін.

Важливу роль грає:

збалансоване харчування, дотримання графіку прийому їжі;
виняток нераціональних і небезпечних для життя дієт;
комфортна обстановка в сім’ї, в школі, в компанії друзів;
привчання до корисним фізичним навантаженням;
формування правильного ставлення до їжі і власної зовнішності.

На сьогодні анорексія для підлітків стає одним з найбільш небезпечних і важко виліковних захворювань. У дівчаток вона спостерігається в 10 разів частіше, ніж у хлопчиків.