Хламідіоз симптоми, профілактика, лікування

 Хламідіоз симптоми, профілактика, лікування

У цій статті ми постараємося розглянути найбільш повно всі питання, пов\’язані з таким підступним захворюванням, як хламідіоз – симптоми, профілактику і лікування .

Зміст
  1. Збудники хламідіозу
  2. Збудники хламідіозу
  3. Симптоми хламідіозу
  4. Хламідіоз став особливо поширеним в останні десятиліття, сьогодні він не поступається трихомонозу, що пов\’язано з придушенням багатьох інших статевих інфекцій, в першу чергу з деяким зменшенням поширення сифілісу. Можна сказати, що хламідіоз зайняв їхню екологічну нішу. Якоюсь особливою симптоматикою хламідіоз не має, йому властиві ознаки, спільні для всіх захворювань, що передаються статевим шляхом. Перші симптоми з\’являються через місяць з дня зараження. Зазвичай це різі при сечовипусканні, у подальшому можуть відзначатися виділення з уретри і білі (у жінок), яким супроводжує печіння в піхву. На цьому етапі захворювання протікає у формі уретриту (запалення сечовипускального каналу) у чоловіків і вульвовагініту (поєднаного запалення статевих губ і піхви), іноді кольпіту (запалення піхви, ускладненого спайковим процесом) у жінок. При занесенні брудними руками виділень, що містять збудника, в очі можливий розвиток блефарити – це запалення шкіри повік. Діагностика та лікування хламідіозу
  5. Трахома – різновид хламідіозу
  6. Симптоми трахоми ( хламідіозу )
  7. Стадії хламідіозу ( трахоми)
  8. Лікування хламідіозу ( трахоми)

Збудники хламідіозу

Збудниками хламідійної інфекції є представники специфічної групи мікроорганізмів – хламідії, яких колись зараховували до бактерій, але останнім часом схильні відокремлювати від усіх інших живих істот. Справа в тому, що за будовою хламідії істотно відрізняються від справжніх бактерій, хоча і володіють бактеріальною клітиною, а за поведінкою близькі до вірусів, так як здатні проникати в клітини господаря, що робить цих мікробів невразливими для антибіотиків.

У нормі хламідії заселяють весь організм людини, утворюючи великі колонії (переважно в статевому тракті). Мікроби з цих колоній не мають патогенної активністю, але при різних порушеннях в організмі здатні ставати агресивними. Часто хламідії р…

 Хламідіоз симптоми, профілактика, лікування

У цій статті ми постараємося розглянути найбільш повно всі питання, пов\’язані з таким підступним захворюванням, як хламідіоз – симптоми, профілактику і лікування .

Збудники хламідіозу

Збудниками хламідійної інфекції є представники специфічної групи мікроорганізмів – хламідії, яких колись зараховували до бактерій, але останнім часом схильні відокремлювати від усіх інших живих істот. Справа в тому, що за будовою хламідії істотно відрізняються від справжніх бактерій, хоча і володіють бактеріальною клітиною, а за поведінкою близькі до вірусів, так як здатні проникати в клітини господаря, що робить цих мікробів невразливими для антибіотиків.

У нормі хламідії заселяють весь організм людини, утворюючи великі колонії (переважно в статевому тракті). Мікроби з цих колоній не мають патогенної активністю, але при різних порушеннях в організмі здатні ставати агресивними. Часто хламідії робляться активними в внаслідок зміни складу мікрофлори організму або наявність місцевого запального процесу.

Нерідко підвищення активності хламідії відбувається як ускладнення гонореї, яку відносять медиками до венеричних захворювань і теж здатна призводити до очних хвороб. Існують дві основні форми хламидийного ураження очей – хламідійний блефарит і трохим. Хламідійний блефарит виникає на тлі хламідіозу, що вражає переважно різні відділи статевих шляхів як у чоловіків, так і у жінок. Носій активних хламідій передає їх іншим людям майже виключно при сексуальному контакті, причому зазвичай виявити джерело зараження в такому випадку буває неможливо.

Симптоми хламідіозу

Хламідіоз став особливо поширеним в останні десятиліття, сьогодні він не поступається трихомонозу, що пов\’язано з придушенням багатьох інших статевих інфекцій, в першу чергу з деяким зменшенням поширення сифілісу. Можна сказати, що хламідіоз зайняв їхню екологічну нішу.

Якоюсь особливою симптоматикою хламідіоз не має, йому властиві ознаки, спільні для всіх захворювань, що передаються статевим шляхом. Перші симптоми з\’являються через місяць з дня зараження. Зазвичай це різі при сечовипусканні, у подальшому можуть відзначатися виділення з уретри і білі (у жінок), яким супроводжує печіння в піхву.

На цьому етапі захворювання протікає у формі уретриту (запалення сечовипускального каналу) у чоловіків і вульвовагініту (поєднаного запалення статевих губ і піхви), іноді кольпіту (запалення піхви, ускладненого спайковим процесом) у жінок. При занесенні брудними руками виділень, що містять збудника, в очі можливий розвиток блефарити – це запалення шкіри повік.

Діагностика та лікування хламідіозу

 Хламідіоз симптоми, профілактика, лікування

Хламідіоз діагностується виключно шляхом проведення лабораторних аналізів. Усунення місцевих запальних явищ при хламидийном блефариті досягається тими ж способами, що і при всіх інших формах блефариту, однак при цьому доповнюється боротьбою із загальною інфекцією.

Лікування призначається, як правило, обом партнерам, бо тільки тоді воно може бути ефективним. Обмежувальні заходи при лікуванні припускають припинення інтимних відносин до настання одужання, а також тимчасова відмова від алкоголю і гострої їжі. Пригнічення хламідії досягається в ході імунотерапії із застосуванням вітамінів, імуномодуляторів і тому подібних препаратів.

Неодмінно використовуються такі антибіотики, як заноцин, ципробай і близькі до них. Користуватися антибіотиками допустимо лише з дотриманням дозувань, встановлених лікарем. Велике значення має дотримання особистої гігієни, яке запобігає повторне інфікування очей через генітальні виділення.

Трахома – різновид хламідіозу

Трахома виникає в тому випадку, коли джерелом зараження виступає носій особливих хламідій, виділених у групу хламідії трахоми. Вони не передаються статевим шляхом, а через руки, одяг, а також при спільному використанні предметів особистої гігієни, особливо рушників, та косметичних засобів для повік і вій. Появі та розвитку хвороби сприяють загальні інфекції організму в хронічній формі (хламідіоз, туберкульоз), аліментарна дистрофія, гельмінтози і деякі інші захворювання.

Трахома – одне з найдавніших захворювань, відомих людству. Її симптоми були вперше описані стародавніми єгиптянами в XVII ст. до н. е. Тоді поширення хвороби було обмежено Африкою і Азією. Жителі Європи знали про існування трахоми також в епоху античності, під час греко-римської колонізації Єгипту. Знаменитий грецький лікар Діоскорид (I ст. н. е) придумав для позначення цієї хвороби назва, що збереглися дотепер.

Проникнення захворювання в Європу припадає на кінець XVIII століття, що пов\’язано з єгипетським походом Наполеона Бонапарта. Протягом майже 150 років трахома була провідною причиною сліпоти в європейських державах, включаючи і Росію. Сьогодні це захворювання не має в розвинених країнах широкого поширення.

Симптоми трахоми ( хламідіозу )

При трахомі уражаються спочатку рогівка і кон\’юнктива, а в подальшому хрящі століття. Хворіють головним чином діти у віці від 4 до 10 років. Однак ускладнення (випадання вій, заворот повік) відзначаються переважно у осіб старше 50 років. Помічено, що серед дівчаток і жінок захворюваність трахоми в 3 рази вище, ніж серед чоловіків. Для хвороби характерні рецидиви, які провокуються деякими запальними захворюваннями очей, зокрема ураженнями слізних шляхів та бактеріальні або вірусні кон\’юнктивіту.

Інкубаційний період хвороби (термін між впровадженням збудника і появою перших симптомів) становить в середньому 1 – 2 тижні. Ранні прояви вкрай нечисленні, не супроводжуються будь-якими суб\’єктивними відчуттями і зазвичай не звертають на себе уваги. Іноді можливий рогівковий синдром: поява мізерного слизисто-гнійного відокремлюваного, печіння, відчуття чужорідного тіла в оці.

Рідше початок хвороби буває гострим, з великою набряком і почервонінням шкіри повік, а також слизової оболонки, з рясним гнійним виділенням. В гострому перебігу відмічається світлобоязнь. Досить час то, в 25 % випадків захворювання протікає в стертій формі, коли присутні всі основні симптоми, але вони слабо виражені. Існує і інша класифікація трахоми, в якої форми виділяються не за характером течії, а по переважанню тих чи інших явищ.

Стадії хламідіозу ( трахоми)

Незалежно від перебігу хвороби інфекція в переважній більшості випадків вражає обидва ока, а в розвитку клінічної картини виділяються чотири стадії.

  • 1. На першій стадії запальні явища виявляються тільки в кон\’юнктиві. Захворювання супроводжується появою на внутрішньої поверхні верхнього століття незрілих бульбашок, або фолікулів, що носять назву трахоматозных зерен. Ці зерна спочатку являють собою незрілі вогнищеві скупчення білих кров\’яних тілець – лімфоцитів. В роговій оболонці починається процес ущільнення внутрішніх тканин, який супроводжується набряком її лімба.
  • 2. На другій стадії тривають ріст і розвиток фолікулів, причому найбільш активне розростання відзначається в області хряща століття. Чим тяжча форма трахоми, тим більше розмір бульбашок. Максимальної величини вони досягають при папиллярной формі, коли відбувається значне потовщення кон\’юнктиви на тлі її великої набряклості з появою великого числа сосочкових розростань.

    Потрібно відзначити, що сосочкові розростання переважають над фолікулами. Якщо ж найбільш численні саме бульбашки, то форма трахоми називається фолікулярної. Всередині зрілого фолікула лімфоцити зберігаються тільки на периферії, тоді як у центральній зоні накопичуються тільця інших видів – фагоцити.

    Частина фолікулів відмирає до кінця цієї стадії, що виражається в появі на їх місці специфічних рубців. Тканини в області, зайнятої бульбашками, схильні дистрофічним змінам і некрозу. Навколо кожного з фолікулів активно розростається волокниста тканина. З неї з часом утворюються капсули, в яких можуть роками зберігатися збудники інфекції.

    Рогівка запалюється, в ній виникають ділянки ущільнення, в яких згодом розпочнеться виразковий процес. В неї інтенсивно проростають дрібні кровоносні судини, виразно помітні на тлі райдужки. Такий стан рогової оболонки називається трахоматозным паннусом. Проростання судин зазначається у верхній частині лімба рогівки.

    При тяжкому перебігу захворювання можлива справжня трахома рогівки, коли у власному речовині оболонки (стромі) відбувається утворення фолікулів. Цей процес супроводжується виникненням кіст в залозах по краю століття. Жирова тканина в цій області піддається дистрофічним змінам. Запалені тканини в глибоких шарах хряща століття піддаються ущільненню. Іноді ущільнення скупчень запалених клітин кон\’юнктиви і хряща відбувається більш активно, ніж розвиток фолікулів, що дозволяє виділити інфільтративну форму трахоми.

  • 3. На третій стадії процеси рубцювання переважають над іншими явищами в клінічній картині. Раніше всього утворення рубців охоплює слізні органи. На внутрішній поверхні повік добре видно великі ділянки білястого кольору – області рубцювання.

    Часто цей процес супроводжується дрібними місцевими крововилив у кон\’юнктиву. Осередки крововиливу відмінно помітні на світлому фоні, створюваному рубцевою тканиною, і виглядають як невеликі бурі плями.

  • 4. Для четвертої стадії характерно повне заміщення фолікулів і ущільнень рубцевою тканиною. Це стадія клінічно вилікуваною трахоми. Одужання при правильному лікуванні відбувається протягом 2 – 3 місяців (у 20 % випадків можлива затримка на 1 місяць або близько того). Рецидиви відзначаються тільки при досягненні четвертій стадії хвороби. Вони трапляються через 5 років чи через більший термін з моменту лікування. Недостатнє лікування, в тому числі запізніле хірургічне втручання, загрожує втратою зору.
  • Лікування хламідіозу ( трахоми)

    Показаннями до операції служать грубе рубцювання, заворот повік (энтропион), зміна розташування вій (трихіаз), важкий паннус, сухість слизової оболонки і деякі інші тяжкі стани. В легких випадках, які переважають, призначається консервативне лікування, яке є переважно медикаментозним або включає процедури по видавлювання зрілих фолікулів.

    Самостійно видавлювати фолікули заборонено. Це може виконувати тільки окуліст, що застосовує спеціальний стерильний пінцет. Процедура проводиться під місцевою анестезією з дотриманням правил асептики і антисептики.

    Медикаментозна терапія заснована на використанні антибіотиків – головним чином тетрациклінового ряду або деяких інших, а також (меншою мірою) сульфаніламідів.

    З антибіотиків рекомендовані в першу чергу тетрациклін і доксициклін. Доксициклін рекомендується приймати всередину 1 раз на добу протягом 1 місяця, причому тільки особам старше 8 років, у дозуванні, зазначеної лікарем.

    З сульфаніламідних препаратів рекомендовані очні краплі сульфапиридазин-натрію (20 % розчин сульфапірідазіна на полівінілового спирту), який використовується протягом 10 днів. Препарат закапується вперше добу в підвищеній дозі – по 10 – 20 крапель 4 рази на добу, а потім по 5 крапель 4 рази на добу.

    Антибіотики, за винятком доксицикліну, застосовуються головним чином місцево у вигляді 1 % мазей, які закладають в око від 3 до 6 разів на день.

    Після одужання аплікації мазей не припиняються протягом ще півроку, однак процедура проводиться тільки 1 раз в день. Протягом зазначеного строку необхідно диспансерне спостереження. Підводячи підсумки, можна з упевненістю сказати, що хламідіоз набагато легше попередити, ніж лікувати. Але і лікування, вчасно розпочате, значно скоротить шлях до одужання.

    Подобається? Поділіться з друзями:
    Корисні поради на кожен день
    Залишити відповідь