Абрикос – цінна плодова культура, яка належить до сімейства Рожеві. Батьківщиною абрикосового дерева прийнято вважати Китай. Плоди абрикоса мають середній діаметр, яскраво-оранжевого або жовтого кольору, солодкі з ароматною м’якоттю і великою кісточкою всередині.
Як правило, абрикосові дерева вирощують у багатьох регіонах з теплим, помірним кліматом. Плоди культури мають велику харчову цінність, відрізняються чудовими смаковими якостями і містять величезну кількість корисних біологічно активних компонентів, органічних сполук і вітамінів. Плоди абрикосового дерева широко використовують в кулінарії для приготування джемів, повидла, варення, соків, мусів, компотів, вживають у свіжому або сушеному вигляді.
Вирощування абрикосів
Варто зазначити, що вирощування абрикоса вимагає дотримання всіх агротехнічних умов. Дана плодова культура відноситься до теплолюбних видів плодових дерев, погано переносить різкі перепади температур і мороз, не переносить надлишку вологи, а також дуже вимогливі до освітлення та якістю ґрунту. Найкраще абрикосові дерева ростуть на родючих, повітропроникних теплих грунтах. Не зростає абрикос на бідних, важких і заболочених ґрунтах.
Вибір посадкового матеріалу
Для того щоб виростити абрикос на ділянці, необхідно правильно вибрати сорт абрикосового дерева, який зможе адаптуватися до умов регіону. Крім цього, необхідно правильно підібрати посадковий матеріал – кісточку або саджанець. Краще всього вибирати кісточки з дерев, які ростуть і адаптовані до клімату вашого регіону. Рекомендується висаджувати одночасно кілька кісточок, так як деякі кісточки можуть просто не зійти.
Краще брати кісточки з дерев, які ростуть у вашому районі
Коли краще висаджувати абрикос
Висаджують кісточки у другій половині літа або на початку осені. Якщо кісточки висаджують відразу у відкритий грунт – найкраще посадити їх як можна пізніше.
За місяць до посадки кісточки вимочують протягом трьох діб у м’якій воді кімнатної температури, регулярно міняючи воду. Висаджують кісточки в заздалегідь підготовлений поживний, вологий земляний субстрат з великим додаванням піску і тирси на глибину близько 6 див. Кісточки присипають землею і добре проливають. Контейнери з посадковим матеріалом переміщують у прохолодне, темне місце. Плодоношення абрикоса, вирощеного таким методом, настає на 4-5 рік після посадки. У відкритий грунт сіянці висаджують на другий рік.
Про саджанцях
Більш простий метод вирощування абрикосового дерева – посадка в грунт підрощених саджанців культури, які можна придбати в спеціалізованих садових центрах. Кращим посадковим матеріалом у цьому випадку вважаються однорічні, міцні і здорові саджанці з добре розвиненою кореневою системою і бічними пагонами. При цьому потрібно враховувати, що в залежності від сорту, плоди абрикосового дерева відрізняються за термінами дозрівання і можуть мати різні смакові якості.
Саджанці культурних сортів не повинні мати колючок. Особливу увагу необхідно звернути на кореневу систему рослин, яка не повинна бути пересушеною. Краще всього купувати саджанці з закритим типом кореневої системи.
Саджанець абрикоса в горщику
Вибір місця для вирощування абрикоса
Для посадки абрикосового дерева найкраще вибирати відкриті, добре освітлені і більш піднесені ділянки саду, добре захищені від поривів вітру. На одній ділянці не рекомендується висаджувати більше двох саджанців культури, що сприятиме кращому запиленню. Відстань між ними має бути не менше 15 метрів. Висаджувати саджанці необхідно до моменту, поки не пішли в ріст бруньки. Це дуже важлива умова.
Посадка і подальший догляд
Посадочні ями і грунт на ділянці краще підготувати заздалегідь. Глибина і ширина ями – 80х80 див. В кожну ямку вносять невелику кількість піску, деревної тирси або вугілля, дренаж і додають невелику кількість торфу і компост або перепрілий гній з розрахунку одне відро на метр квадратний.
Кореневу систему саджанців рівномірно розподіляють по поверхні посадкової ями, добре присипають землею і рясно поливають водою. Кожен саджанець підв’язують до дерев’яних кілочків або опор.
Подальший догляд полягає в регулярному розпушуванні, поливі, видаленні бур’янів, підживлення поживними сумішами і обрізку. Крім цього, в профілактичних цілях кілька разів за сезон проводять обробку саджанців інсектицидними або фунгіцидними розчинами.
Особливо важливо забезпечити полив молодим саджанцям, але, при цьому він повинен бути помірним і залежати від погодних і кліматичних умов. На одне деревце абрикоса потрібно близько 5 літрів води. У перший тиждень після посадки поливають рослини кожен день. Необхідно відзначити, що саджанці абрикоса ростуть і розвиваються досить швидко.
Квітучий абрикос
Зимівля і обрізка
На зиму кореневу систему саджанців накривають покривним матеріалом, який знімають, як тільки мине небезпека нічних заморозків. Перезимували однорічні саджанці абрикоса обрізають, видаляють верхню частину, а з решти нирок і буде розвиватись майбутня крона. Весняну обрізку необхідно проводити кожен рік. Крім цього, після зими деревця оглядають і видаляють сухі, гнилі або пошкоджені гілочки, а також вкорочують на третину сильно розрослися бічні пагони, які будуть сприяти сильного загущення крони. Всі зрізи обробляють садовим варом.
Підживлення
Як дорослим деревам, так і молодим саджанцям необхідно забезпечити регулярні підгодівлі азотовмісні або азотно-фосфорними добривами.
Не варто забувати про регулярні підгодівлі, як молодих саджанців, так і дорослих дерев. Азото-фосфорні поживні суміші значно підвищують кількість нових зав’язей. Фосфорні — прискорюють утворення квіткових бруньок на деревах, а фосфорно-калійні значно підвищують кількість вітамінів і корисних речовин в абрикосах, а також покращують їх смакові якості. Кращою формою калійного добрива є суперфосфат калію або зола.
Плодоношення
Необхідно також враховувати, що з часом рясні врожаї послаблюють фруктові деревця, при цьому змінюються в гіршу сторону і смакові якості, тому на деревах залишають не більше п’яти-семи основних плодоносних гілок.
На абрикосі треба залишати п’ять-сім плодоносних гілок
Урожай збирають у міру дозрівання плодів, коли вони починають набувати жовто-помаранчеве забарвлення, оскільки в подальшому дозрівання плодів проходить вже після збору. До того ж, стиглі плоди не можуть довго зберігаються на дереві, так як м’якоть розм’якшується, і перезрілі плоди починають опадати на землю.